Земля плаче. Небо зустрічає Героя…

Сьогодні Смілянська громада попрощалася з  Валерієм Вікторовичем СТАРІКОВИМ, який довгі місяці вважався зниклим безвісти.

Валерій Вікторович народився 16 грудня 1978 року. Навчався у НВК «Загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів №3-колегіум», а згодом здобув професійну освіту в Смілянському радіотехнікумі (нині — Смілянський промислово-економічний коледж ЧДТУ). В юності займався бойовими мистецтвами й футболом, щиро вболівав за улюблену команду.

Після проходження строкової служби в українській армії багато років працював монтером колії на Одеській залізниці. У 2020 році переїхав до Києва, де жив і працював — спочатку на «Укрзалізниці», а потім у продуктовому магазині вантажником.

З перших днів повномасштабного вторгнення Валерій без вагань став до лав захисників України. Один із перших вступив до складу Київського ТРО. З 3 червня 2022 року був направлений на бойові позиції. Служив солдатом, стрільцем-помічником гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини ЗСУ.

30 листопада 2024 року рідні втратили з ним зв’язок. Очікування, надія, молитви... На жаль, ДНК-експертиза підтвердила його загибель.

Відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконуючи військовий обов’язок, Валерій Старіков загинув в бою за Україну, її свободу і незалежність в Покровському районі Донецької області.

Він був щирою, доброю та життєрадісною людиною. Любив життя, свою країну й родину. Мріяв повернутися з Перемогою. Захоплювався риболовлею, любив природу й тихі розмови з близькими.

Щирі співчуття батькові, сестрі, доньці, усім рідним і близьким.

Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя. Ми вдячні Валерію за його подвиг і захист. Він назавжди залишиться у нашій пам’яті як справжній патріот, вірний побратим і мужній захисник — приклад незламності та любові до України.

Вічна слава і світла пам’ять Герою!

Поховали Валерія Старікова на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).