Сьогодні Смілянська та Балаклеївська громади прощалися з 45-річним ГОЛОВІШИНИМ Віталієм Володимировичем. Його погляд і щира усмішка на світлині ніби розповідають, яким він був — добрим, відкритим, привітним і щирим. 

Головішин Віталій Володимирович народився 5 липня 1980 року у селищі Тернувате Запорізької області. У 1986 році пішов до першого класу місцевої середньої школи. Ріс доброзичливою, активною та щирою дитиною — завжди допомагав іншим, любив друзів і користувався повагою серед однолітків. Виростав у люблячій родині, але в 12 років залишився без батька. Вихованням займалася мама, а більшість турбот лягла на плечі старшого брата Володимира та юного Віталія.

Після закінчення школи вступив до Васильківського технікуму, де здобув спеціальність майстра-технолога з виробництва м’ясних та сирних виробів. З дитинства захоплювався технікою, любив машини — за що б не брався, усе йому вдавалося.

У 1998 році був призваний до лав Збройних Сил України. Після проходження строкової служби деякий час працював за кордоном, а згодом повернувся в Україну та працевлаштувався на фабрику морозива «Ажур», де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Разом створили щасливу родину, у шлюбі народилося двоє синів — Максим та Дмитро.

Жили дружно, планували майбутнє, але війна змінила все. Віталій добровільно долучився до захисту Батьківщини. Безвідмовно, сумлінно та віддано ніс службу, за що був відзначений подяками й нагородами від командування. Служив інспектором прикордонної служби - водієм інженерно - позиційного відділення прикордонної застави прикордонної комендатури прикордонного загону.

10 жовтня 2025 року, виконуючи бойове завдання, Віталій Головішин загинув у Сумській області.

Був добрим, чуйним і щирим. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях рідних, друзів і побратимів.

Вічна шана і вдячність Герою!

Поховали захисника на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).