Понад півтора року вважався зниклим безвісти наш земляк, молодший сержант СУМСЬКИЙ Дмитро Олександрович. Лише сьогодні ми змогли віддати йому останню шану.
Дмитро народився 8 березня 1990 року в місті Сміла. У 1996 році пішов до першого класу школи №11 — був старанним, наполегливим, із сильним характером та твердими переконаннями. Після закінчення школи у 2007 році вступив до Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини на спеціальність «Економіка підприємства».
У 2012 році був призваний на строкову службу та проходив її в Одесі, у польовому вузлі зв’язку. Після демобілізації повернувся до Сміли й підписав контракт на військову службу у місцевій військовій частині РТВ. У 2014 році брав участь у ротації в зоні АТО, проходив службу на різних напрямках.
Доля подарувала йому зустріч із Євгенією, 30 липня 2016 року вони одружилися. У родині народився син Максим, якому нині 9 років. Звичайна сім’я з планами на майбутнє, мріями й щоденними турботами.
У березні 2024 року Дмитро знову став на захист України. Служив механіком-водієм 2-го механізованого відділення 2-го взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини Збройних Сил України.
Останні слова до рідних були короткими: «Вирушаю на завдання, кілька днів не буду на зв’язку». Відтоді він вважався зниклим безвісти. Родина шукала його серед полонених, трималася за надію, вірила до останнього. Місяці очікування не приносили відповіді. Лише нещодавно ДНК-експертиза підтвердила загибель Дмитра.
Свій останній бій він прийняв 12 квітня 2024 року в Покровському районі Донецької області.
Дмитро любив риболовлю, захоплювався технікою, особливо автомобілями. Прожив життя чесно, гідно, з великою любов’ю до людей і своєї землі. Пішов у вічність так, як жив — мужньо, як справжній син України.
Слова безсилі перед таким болем. Та пам’ять про нього — вічна. Ми схиляємо голови перед подвигом Дмитра, який віддав життя за Україну.
Дякуємо батькам за виховання справжнього Героя, що став прикладом мужності, стійкості та незламної любові до Батьківщини.
Вічна пам’ять і слава Захиснику.
Поховали воїна на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).
