Важко усвідомити, скільки разів громада збиралася у Покровському храмі, щоб провести в останню земну дорогу наших воїнів, наших земляків.
Сьогодні сміляни попрощалися ще з одним Героєм — солдатом ЛЯШЕНКОМ Олександром Володимировичем, який понад півтора року вважався зниклим безвісти.
Олександр Ляшенко народився 24 листопада 1976 року на Херсонщині. Згодом родина переїхала до міста Сміла, до батьків батька. Олександру був лише рік, коли померла його мама Наталя, і з того часу він залишився на руках у батька.
Закінчив КЗ «Смілянський НВК “ДНЗ — ЗОШ І–ІІ ступенів № 13”». Професійну освіту здобув у ПТУ. Одружився, створив сім’ю. У 1996 році в нього народилася донька Вероніка. На жаль, молода родина з часом розпалася, але зв’язок із донькою та родиною колишньої дружини залишився. Він ніколи не відчував себе самотнім, маючи з ними взаєморозуміння.
Доля та життя Олександра були непростими, але він залишався веселим і безкорисливим чоловіком, який завжди мріяв про краще майбутнє.
У 2024 році Олександра призвали на військову службу до лав Збройних Сил України. Після навчання він проходив службу на посаді стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини Збройних Сил України.
1 вересня 2024 року, близько 10:00, на Покровському напрямку, під час виконання бойового завдання, Олександр трагічно загинув унаслідок артилерійського обстрілу окупантів. Лише тепер його тіло змогли повернути на Батьківщину.
Поки Олександр вважався зниклим безвісти, у нього народилася чудова онучка, яку назвали на честь дідуся — Героя Олександра.
Він був чудовим батьком, чоловіком і мужнім сином України. Усі, хто знав Олександра, запам’ятають його добрим, відповідальним, товариським, із прекрасним почуттям гумору.
Щирі співчуття доньці та онучці. Сил вам пережити цю непоправну втрату.
Олександр назавжди увійде в історію нашого міста і країни як воїн, як Герой. Ми вдячні йому за захист і за те, що він зробив для кожного з нас.
Поховали Олександра Ляшенка на Алеї Слави Загреблянського кладовища.
