Даморов Владислав Сергійович
01.07.1991 - 07.09.2025
7 вересня 2025 року Україна, наше місто Сміла та родина отримали сумну і трагічну звістку про загибель на фронті Владислава Сергійовича Даморова.
Владислав народився 1 липня 1991 року в сім’ї Сергія Івановича та Світлани Леонідівни Даморових. Влад зростав розумним, кмітливим, сильним та здоровим хлопчиком. Він любив розваги, риболовлю, товаришів і спілкування з батьком. Навчався в Смілянській загальноосвітній школі №10, був здібним та старанним учнем. Після закінчення школи вступив до ДНЗ «Смілянський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів» на спеціальність «зварювальник». Працював за професією у приватній фірмі у м. Драбів. За своє коротке життя встиг попрацювати зварювальником у Польщі, а згодом у Фінляндії. У навчанні, роботі та житті загалом він був добрим, завжди усміхненим, щирим і доброзичливим, легко знаходив спільну мову з людьми. Любив подорожувати. Разом з сім’єю відвідав багато куточків України та Польщі.
У 2019 року Влад зустрів свою майбутню дружину Яну, з якою 6 березня 2021 року уклали шлюб. 7 лютого 2022 року в їхній щасливій сім'ї народилася донька Стефанія. На жаль, мирне та щасливе життя сім’ї Влада і Яни швидко обірвалося - почалася війна.
З перших днів повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року Владислав доєднався до лав Територіальної оборони в селі Хоцьки, Київської області, де на той час проживав. 26 червня 2022 року був мобілізований на військову службу на посаду снайпера взводу супроводу військових вантажів 3 роти супроводу військових вантажів військової частини А1744, де проявив себе як справжній патріот України та став прикладом для своїх співслужбовців. Далі був переведений у 95-ту десантно-штурмову бригаду (військова частина А0281) на посаду водія-електрика 1 відділення збору та обробки інформації батареї артилерійської розвідки. У війську Влад відповідально виконував завдання командирів, за що був відзначений грамотами та подяками. Мав позивний «Фізик».
Навіть у складних ситуаціях війни він демонстрував сміливість і рішучість, був безстрашним і хоробрим у виконанні бойових завдань. Суворі армійські будні не змінили його оптимістичної вдачі. Він мріяв, планував, жив... а в бойових умовах завжди був відданий побратимам, залишався прикладом справжнього воїна.
7 вересня 2025 року Влад охоче погодився виконати чергове бойове завдання. Життя воїна обірвалося у н.п. Могриця Сумського району Сумської області внаслідок ураження FPV-дроном противника автомобіля, в якому їхав Влад разом з побратимом.
Життя зупинилося, а неймовірний біль втрати охопив серця батьків, дружини Яни, доньки Стефанії, а також всіх рідних, кумів, друзів, сусідів і знайомих.
Прощальна церемонія відбулася 15 вересня 2025 року у Покровському храмі міста Сміла. Полеглого Героя поховали з усіма військовими почестями на Алеї Слави на міському цвинтарі Загребля.
Для своєї родини він назавжди залишиться найріднішою людиною, для громади - незламним Героєм, для України - символом боротьби та самопожертви.
Світла пам’ять і вічна шана Герою!