Сайт працює в тестовому режимі, зауваження направляйте на пошту [email protected]
  • Пошук по сайту
Голуб Олег Петрович

Голуб Олег Петрович

Старший солдат

12.12.1971

Біографічна довідка

img

Голуб Олег Петрович

21.12.1971 - 30.09.2025

 

Штаб-сержант, командир 1-го відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки 1-го парашутно-десантного батальйону військової частини А1126 ГОЛУБ Олег Петрович помер 30 вересня 2025 року внаслідок поранення, отриманого поблизу н.п. Новопавлівка Покровського району Донецької області.

Олег Петрович народився 21 грудня 1971 року в місті Сміла. З самого дитинства обожнював читати, мав велику бібліотеку з ретельно відібраних книжок. Навчався у Гімназії імені В.Т.Сенатора, був відмінником та активістом. З молоду вирізнявся щирим інтересом до техніки та електроприладів, спробував себе й у роботі телемайстра. Цікавився історією, музикою та кіно.

У 18-річному віці був призваний на строкову службу. У 1997 році одружився, у шлюбі народилася донька. Цього ж року розпочав свій шлях у Збройних Силах України. Проходив службу в Повітряних силах України у м.Сміла. В 2000 році закінчив школу прапорщиків у м. Богодухів Харківської області.

З 2014 року брав участь у бойових діях в зоні АТО.

За вислугою років, у грудні 2021 року, вийшов на пенсію. Відразу працевлаштувався охоронником на Фабрику морозива «Ажур». З перших днів повномасштабної війни знову став у стрій до лав Збройних Сил України.

За роки служби отримував відзнаки та нагороди за сумлінну службу. Був вірний присязі та своєму обов?язку.

У січні 2025 року був переведений в Десантно-штурмові війська, а саме в 25 окрему повітряно-десантну бригаду. 

Брав активну участь в бойових діях на Покровському напрямку, де 1 вересня 2025 року отримав поранення. Лікувався, але, на превеликий жаль, 30 вересня 2025 року життя Олега Голуба обірвалося.

Олег був люблячим чоловіком, батьком, сином та братом. Піклувався про щастя та добробут близьких, робив все можливе для цього. Його особливе почуття гумору допомагало зберігати оптимізм навіть у найскладніші часи. Пам’ять про його мужність, доброту, щирість і життєрадісність завжди житиме серед рідних й надихатиме тих, хто його знав.

Вічна пам'ять, шана і слава!

У вічній скорботі залишились дружина, донька, пасинок, мати та брат.

Поховали воїна на Загреблянському кладовищі.