Казямир Олександр Олександрович
26.08.1974 - 26.10.2025
Життя старшого солдата, оператора відділення радіоелектронної боротьби 2-го батальйону територіальної оборони військової частини Збройних Сил України КАЗЯМИРА Олександра Олександровича обірвалось 26 жовтня 2025 року внаслідок здійснення противником удару FPV-дроном під час здійснення бойового завдання у н.п.Мирне Волноваського району Донецької області.
Олександр народився у місті Одеса. Через рік переїхав разом з родиною до нашого міста. Навчався у загальноосвітній школі № 11, яку закінчив у 1989 році. Влаштувався на радіоприладний завод. А вже в 1992 році був призваний до лав української армії. Після проходження військової строкової служби працював у будівельно-монтажному управлінні.
За станом здоров'я Олександр не підлягав мобілізації. Та любов до Батьківщини виявилася сильнішою за будь-які обмеження — 14 серпня 2024 року Олександр добровільно став до лав Збройних Сил України. Був оператором відділення радіоелектронної боротьби 2-го батальйону територіальної оборони військової частини ЗСУ.
У пам’яті рідних, побратимів, друзів та всіх, хто його знав, Олександр залишиться світлою, доброю, життєрадісною людиною. Він мав щире серце, і віддав його Україні — щоб ми могли жити під мирним небом.
Висловлюємо щирі співчуття мамі, синові та доньці. Низький уклін і подяка за сина, за його мужність, честь та відданість державі.
Спочивай з миром, Герою.
Дякуємо за сміливість, за Україну, за кожен наш новий день.
Вічна пам’ять і слава!
Поховали воїна на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).
У Владислава залишилась мама, дружина, донька та брат.