Дубина Тарас Анатолійович
08.12.1979 - 29.11.2025
Молодший сержант, командир відділення-командир екіпажу безпілотних літальних комплексів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів військової частини А4007 ДУБИНА Тарас Анатолійович загинув 29 листопада 2025 року внаслідок тяжкої аварії, що сталася під час виконання бойового завдання.
Тарас Дубина народився 8 грудня 1979 року. Навчався у НВК «Ліцей – загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів “Лідер”», а згодом здобув професійну освіту в Смілянському училищі № 11. Після завершення навчання проходив строкову службу в місті Миколаїв, де здобув військову спеціальність «ПЗРК».
Після строкової служби в українській армії працював в охоронних компаніях. Багато років трудився колійником у «ПМС-128» Одеської залізниці, згодом — зварювальником на заводі «Богдан».
У 2014 році вступив до вищого навчального закладу «Харківський національний інститут ім. М.Є. Жуковського», де здобув спеціальність «Прикладна механіка, робото-механічні системи та логістичні комплекси». У подальшому житті займався творчістю під псевдонімом Tarik_i_ko та саморозвитком.
З перших днів повномасштабного вторгнення Тарас без вагань став до лав захисників України, розпочавши свій бойовий шлях у Михайлівському добровольчому формуванні. Згодом перейшов до роти охорони м. Сміла. Також виконував свої обов?язки у складі мобільної вогневої групи. У ході ротації був переведений до 110 ОМБР як військовослужбовець ПЗРК. За знищення двох ворожих літаків Су-25 і Су-35 був відзначений нагородами та призначений на посаду командира відділення – командира екіпажу безпілотних літальних комплексів відділення безпілотних авіаційних комплексів, взводу безпілотних авіаційних комплексів, роти безпілотних авіаційних комплексів військової частини А4007.
Відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконуючи військовий обов’язок, Тарас Дубина помер 29 листопада 2025 року в реанімації у місті Київ.
Він був справедливою, доброю та життєрадісною людиною. Любив філософствувати про життя, захоплювався книгами та творчістю.
Вдома на Тараса з надією чекали кохана дружина, рідні сестри, маленька донька та син.
Поховали Тараса Дубину на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).
Вічна слава і світла пам’ять Герою!
За особисту мужність і героїзм виявлені під час бойових дій, захисту суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений відзнаками Президента України:
- орденом "За мужність" ІІІ ступеня;
- орденом "За мужність" ІІ ступеня.
За бойову майстерність, відповідальність та турботу про життя і здоров’я своїх побратимів нагороджений пам’ятним нагрудним знаком Сухопутних військ Збройних Сил України “Військовій доблесті”.