Шастун Руслан Іванович
17.07.1979 - 07.12.2025
Серце молодшого сержанта, навідника військової частини А4862 Руслана Івановича ШАСТУНА зупинилось 7 грудня 2025 року. Йому було 46 років…
Руслан народився 17 липня 1979 року в місті Сміла. Закінчив загальноосвітню школу № 16. Строкову службу проходив у прикордонних військах. Працював помічником машиніста тепловоза та електровоза, згодом — черговим по локомотивному депо.
У березні 2023 року добровільно став на захист Батьківщини. Служив кулеметником у 36 окремій бригаді морської піхоти. За особисту мужність і відвагу, проявлені під час захисту державних інтересів України, був відзначений головнокомандувачем Збройних Сил України: у 2024 році — «Золотим Хрестом», у 2025 році — «Хрестом Хоробрих». Попри поранення й численні контузії, знову і знову повертався до строюю. Вистояв там, де здавалося неможливо, але не зламався. Згодом продовжив службу навідником у 425 окремому штурмовому полку «Скала». Після тяжких поранень проходив реабілітацію. Лікарі боролися за його життя, але на жаль серце Руслана Шастуна передчасно зупинилось.
У Руслана залишились батьки, син та брат.
Вічна слава і пам’ять Герою!
Поховали Руслана Шастуна на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).