Сайт працює в тестовому режимі, зауваження направляйте на пошту [email protected]
  • Пошук по сайту
Бойко Олександр Григорович
Полеглий захисник України

Бойко Олександр Григорович

Роки життя 13.08.1983 20.06.2025
Посада Солдат НГУ

Обставини загибелі

Від травм, отриманих на полі бою

Біографічна довідка

Бойко Олександр Григорович

13.08.1983 - 20.06.2025

 

Солдат, стрілець 3-го відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об'єктів) військової частини 3061 БОЙКО Олександр Григорович віддав життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Серце воїна передчасно зупинилось 20 червня 2025 року в лікувальному закладі від травм, отриманих на полі бою.

Олександр Бойко народився 13 серпня 1983 року в нашому місті. Саме тут промайнули його дитячі та юнацькі роки. З 1990 по 1999 рік навчався у КЗ "Смілянська спеціалізована мистецька школа-інтернат Черкаської обласної ради", де вирізнявся сумлінністю, повагою до вчителів та доброзичливістю до однокласників. З дитинства мав добре серце і завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував.

Після закінчення школи Олександр обрав ремісничу професію – з 1999 по 2002 рік навчався у професійно-технічному училищі № 4 (нині ДНЗ " Смілянський ЦППРК"), здобув фах столяра. Після училища працював у Миколаєві, але згодом повернувся до рідної Сміли. Із 2017 року і до мобілізації працював у ВСП "Локомотивне депо ст.ім.Т.Шевченка". Колеги поважали його за працьовитість, уважність до деталей і завжди спокійне ставлення до людей.

Олександр був людиною з відкритою душею. Спокійний, виважений у рішеннях, врівноважений у словах, напрочуд світлий і позитивний у щоденному житті. Його завжди вирізняли щирість, доброзичливість і готовність допомогти кожному, хто звертався по підтримку.

Він був людиною, закоханою в прості, але справжні речі. Особливе задоволення йому приносила риболовля – у ній він знаходив спокій і натхнення. Також захоплювався пасікою і з великим задоволенням доглядав за бджолами. Природа, тиша, гармонія – усе це було невіддільною частиною його внутрішнього світу.

20 жовтня 2024 року Олександра мобілізували до лав Національної Гвардії України. Він із гідністю став на захист Батьківщини, проявивши відповідальність і мужність, які завжди були притаманні йому в мирному житті.

Олександр Бойко був люблячим сином і братом. Без нього залишилися батьки, а також два брати – Василь і Віктор, які втратили не лише рідну людину, а й вірного друга, надійного порадника, міцну опору. Доброта, людяність і щирість Олександра назавжди залишаться прикладом для тих, хто його знав і любив.

Вічна пам'ять Герою!

Поховали воїна на рідній землі на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).