Старіков Андрій Григорович
28.07.1962 - 16.11.2023
Сержант, командир відділення водіїв автомобілів 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, водій-хімік Старіков Андрій Григорович відійшов у засвіти 16 листопада 2023 року після тяжкої недуги.
Старіков Андрій Григорович народився 28 липня 1962 року в місті Сміла. Закінчив Смілянську загальноосвітню школу № 14 (нині – Гімназія ім. В. Сенатора). У 1979 році вступив до професійно-технічного училища № 5 за спеціальністю «фрезерувальник». Після закінчення працював за фахом на радіоприладному заводі в місті Сміла.
У 1981 році був призваний на строкову військову службу. У 1983–1986 роках працював ковалем на підприємстві «Сміламашбуд», у 1990–1994 роках — електромонтером на радіоприладному заводі. У 1997–2000 роках навчався у Смілянському технікумі харчової промисловості за спеціальністю «Експлуатація та обладнання харчових виробництв», який успішно закінчив.
З 2002 року займався підприємницькою діяльністю. Був талановитим зварювальником, виконував опалювально-сантехнічні роботи, створюючи тепло й затишок у домівках людей.
У 2013–2014 роках був активним учасником Революції Гідності на Майдані Незалежності в Києві. 2 лютого 2015 року склав присягу на вірність українському народові та добровольцем вирушив у зону проведення антитерористичної операції в складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. 5 квітня 2016 року був звільнений зі служби згідно з Указом Президента України.
Після повернення продовжив підприємницьку діяльність. У 2015 році був обраний депутатом Смілянської міської ради від ВО «Свобода». За власні кошти та з власної ініціативи реалізував чимало корисних для громади справ. Завжди наголошував, що змінювати країну потрібно починати із себе та свого рідного міста.
Під час пандемії COVID-19 спроєктував і подарував Смілянській інфекційній лікарні дезінфікуючу рамку-кабіну. Долучився до встановлення пам’ятника-хреста жертвам Голодомору біля Храму Іоанна Хрестителя. Під час депутатської діяльності відстояв інтереси Смілянської ЗОШ № 5 та домігся виділення коштів на її ремонт.
З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року одним із перших прибув до військкомату. Говорив: «Ми, батьки, підемо за своїх дітей та онуків. Хто, як не ми? Ніхто, крім нас». У складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади був направлений до міста Торецьк Донецької області, служив командиром відділення автомобілів. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках — поблизу Ізюма на Харківщині, під Бахмутом та Слов’янським.
27 червня 2022 року під Слов'янським отримав важке осколкове поранення лівої половини грудної клітки, лівої верхньої кінцівки та гомілки. Проходив лікування у місті Дніпро та в Києві, після чого ще певний час продовжував службу. Однак виснажений війною та пораненнями організм не витримав. Його було демобілізовано за станом здоров’я з діагнозом онкологічного захворювання на останній стадії.
Одинадцять місяців мужньої боротьби не дали результату. 16 листопада 2023 року Старіков Андрій Григорович відійшов у вічність.
Як воїна АТО та повномасштабної війни, відданого патріота України, його поховано на Алеї Слави (Загреблянське кладовище). Пам’ять про Андрія Старікова — людину великого серця, відкриту до людей, чесну і принципову — житиме в його дітях, онуках і в добрих справах, які він залишив після себе.