Сайт працює в тестовому режимі, зауваження направляйте на пошту [email protected]
  • Пошук по сайту
Сумський Дмитро Олександрович
Полеглий захисник України

Сумський Дмитро Олександрович

Роки життя 08.03.1990 12.04.2024
Посада Молодший сержант
Місце загибелі В районі н.п. Очеретине Покровського району Донецької області.

Обставини загибелі

Ппід час мінометного обстрілу 

Біографічна довідка

Сумський Дмитро Олександрович

08.03.1990 - 12.04.2024

 

Молодший сержант, механік-водій 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4053 СУМСЬКИЙ Дмитро Олександрович загинув 12 квітня 2024 року під час мінометного обстрілу в районі н.п. Очеретине Покровського району Донецької області. Понад півтора року вважався зниклим безвісти.

Дмитро народився 8 березня 1990 року в місті Сміла. У 1996 році пішов до першого класу школи №11 — був старанним, наполегливим, із сильним характером та твердими переконаннями. Після закінчення школи у 2007 році вступив до Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини на спеціальність «Економіка підприємства».

У 2012 році був призваний на строкову службу та проходив її в Одесі, у польовому вузлі зв’язку. Після демобілізації повернувся до Сміли й підписав контракт на військову службу у місцевій військовій частині РТВ. У 2014 році брав участь у ротації в зоні АТО, проходив службу на різних напрямках.

30 липня 2016 року Дмитро одружився. У родині народився син Максим. Звичайна сім’я з планами на майбутнє, мріями й щоденними турботами.

У березні 2024 року Дмитро знову став на захист України.

Останні слова до рідних були короткими: «Вирушаю на завдання, кілька днів не буду на зв’язку». Відтоді він вважався зниклим безвісти. Родина шукала його серед полонених, трималася за надію, вірила до останнього. Місяці очікування не приносили відповіді. Лише нещодавно ДНК-експертиза підтвердила загибель Дмитра.

Свій останній бій він прийняв 12 квітня 2024 року в Покровському районі Донецької області.

Дмитро любив риболовлю, захоплювався технікою, особливо автомобілями. Прожив життя чесно, гідно, з великою любов’ю до людей і своєї землі. Пішов у вічність так, як жив — мужньо, як справжній син України.

Пам'ять про нього – вічна!

Поховали воїна 18 листопада 2025 року на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).

Неодноразово нагороджувався грамотами і подяками за зразкову службу від командирів військових частин.

Нагороджений 17.02.2016 відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».

За безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення, а також за самовідданість та вагомий внесок у зміцнення обороноздатності держави під час широкомасштабної агресії РФ нагороджений від 05.08.2022 відзнакою Президента України «За оборону України»;

- медаллю «10 років сумлінної служби» від 14.11.2023;

- медаллю «За відвагу».