Сайт працює в тестовому режимі, зауваження направляйте на пошту [email protected]
  • Пошук по сайту
Гринько Віталій Володимирович
Полеглий захисник України

Гринько Віталій Володимирович

Роки життя 21.04.1968 06.10.2024
Посада Старший солдат
Місце загибелі В районі населеного пункту Цукурине Покровського району Донецької області

Обставини загибелі

Внаслідок мінометного обстрілу

Біографічна довідка

Гринько Віталій Володимирович

21.04.1968 - 06.10.2024

 

Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 3 механізованого відділення 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А5006 ГРИНЬКО Віталій Володимирович відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 6 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Цукурине Покровського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу.

Віталій Гринько народився 21 квітня 1968 року в місті Вовчанськ Харківської області. Навчався у середній школі імені Кірова, після восьми класів вступив до Вовчанського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства. Захоплювався лижним спортом, неодноразово виборював перші місця на обласних змаганнях.

Після закінчення технікуму проходив службу в лавах Радянської армії. Повернувшись додому, не працював за фахом, а обрав шлях пожежного. Майже половину свого життя присвятив службі у 47-й пожежній частині міста Вовчанськ. Любив ремонтувати автомобілі, займався зварювальними роботами та фарбуванням машин.

Наприкінці травня 2024 року Віталія було евакуйовано з Вовчанська до Харкова, а 7 червня 2024 року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Він служив старшим солдатом, стрільцем-помічником гранатометника 3-го механізованого відділення 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А5006.

Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконуючи свій обов’язок, Віталій Гринько загинув 6 жовтня 2024 року в н.п. Цукурине Покровського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу, захищаючи Україну, її свободу та незалежність. Понад рік він вважався зниклим безвісти.

Віталій був світлою, доброю, щирою та відповідальною людиною. Мав люблячу родину — дружину і доньку. Для рідних і близьких він був надійною опорою та справжнім другом.

Героя поховано 13 грудня 2025 року на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).