Маслюк Олександр Володимирович
19.02.1993 - 24.02.2025
Солдат, гранатометник 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини ЗСУ МАСЛЮК Олександр Володимирович загинув 24 лютого 2025 поблизу с. Нікольській Курської області рф.
Олександр Маслюк народився 16 серпня 1990 року в селі Ташлик, у простій працьовитій родині. Тут минуло його дитинство — тепле, щире, сповнене радості та мрій. Змалку він був життєрадісним, допитливим, працьовитим хлопцем, який завжди прагнув до знань і справедливості. У рідному селі здобув середню освіту, працював на пилорамі, допомагав стареньким людям, щиро любив свою малу батьківщину.
У 2018 році Олександр був призваний на строкову службу, а згодом підписав контракт зі Збройними Силами України. Коли країна опинилася у вогні війни, серце підказало йому єдиний шлях — шлях воїна. Сестра Наталія, яка вже тоді служила, просила його залишитися поруч із мамою, та любов до Батьківщини виявилася сильнішою за страх. У 2024 році він добровільно став до лав оборонців. Служив гранатометником 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону в/ч ЗСУ. Побратими та командування цінували його за чесність, відвагу і самовідданість.
З 24 лютого 2025 року солдат Збройних Сил України МАСЛЮК Олександр Володимирович вважався зниклим безвісти. Місяці очікування стали для рідних випробуванням болем, тривогою і молитвами. Вони жили між надією й страхом, вірою та відчаєм… На жаль, результати ДНК-експертизи підтвердили загибель воїна.
Він не встиг здійснити всі мрії, не дочекався мирного ранку… Але назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав і любив.
Залишились батьки: мама - Ольга Миколаївна, батько - Володимир Васильович та сестра Наталія.
Поховали Олександра Маслюка на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).