Сайт працює в тестовому режимі, зауваження направляйте на пошту [email protected]
  • Пошук по сайту
Головна Полеглі Герої Сміли Мельниченко Володимир Олександрович
Мельниченко Володимир Олександрович
Полеглий захисник України

Мельниченко Володимир Олександрович

Роки життя 08.12.1984 † 09.03.2025
Посада Солдат
Місце загибелі В районі с. Бондарівка Суджанського району Курської області рф.

Обставини загибелі

Внаслідок застосування противником БпЛА FPV-камікадзе та вогневого ураження зі ствольної артилерії, по особовому складу, який переміщувався на визначений рубіж оборони для виконання бойових (спеціальних) завдань

Біографічна довідка

Мельниченко Володимир Олександрович

08.12.1984 - 09.03.2025

 

Солдат, водій-електрик 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7322 (на сьогодні – 1 батальйон територіальної оборони військової частини А7046) МЕЛЬНИЧЕНКО Володимир Олександрович загинув  9 березня 2025 року внаслідок застосування противником БпЛА FPV-камікадзе та вогневого ураження зі ствольної артилерії, по особовому складу, який переміщувався на визначений рубіж оборони для виконання бойових (спеціальних) завдань в районі с. Бондарівка Суджанського району Курської області рф.

Володимир Мельниченко народився 8 грудня 1984 року народження в місті Сміла. Ріс у люблячій сім'ї. З першого по шостий клас навчався у гімназії ім.В.Т.Сенатора №14. Дев'ять класів закінчив у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3-колегіум. Був старанним учнем, мав багато друзів.

Після дев’ятого класу вступив до Смілянського технікуму харчових технологій, де навчався один рік, екстерном склав іспити і отримав атестат про повну загальну середню освіту. У 2001 році вступив до Київського транспортного університету за спеціальністю «Організація міжнародних перевезень», який закінчив у 2006 році.

Працював у ВПС "Шевченківська дистанція колії" регіональної філії Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця», де пройшов шлях від складальника поїздів до начальника станції. Володимир Мельниченко завжди прагнув розвиватися. Спробував себе і в інших сферах — працював рятувальником на рятувальній станції "Сміла", але згодом повернувся на залізницю.

Володимир був працьовитою, щирою людиною, мав багато друзів, любив життя. Був люблячим батьком — виховував сина та донечку, яких дуже любив і про яких піклувався. Не встиг здійснити всіх своїх мрій, бо війна внесла свої корективи…

19 грудня 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України. Після навчального центру в місті Чернігові був направлений до військової частини, яка виконувала бойові завдання в Курській області.

9 березня 2025 року серце Володимира Мельниченка перестало битися. Більше року рідні чекали на повернення тіла на Батьківщину…

Ім’я солдата Мельниченка Володимира Олександровича назавжди буде вписане в літопис міста, а життєпис — у пам’ять кожного з нас.

У вічному смутку залишились мама, вітчим, син та донечка.

Вічна пам’ять і шана Володимиру Мельниченку!

Поховали полеглого Героя 21 березня 2026 року на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).