Внаслідок поранення отриманого 04.03.2026 року в районі м. Слов’янськ Донецької області
Внаслідок поранення отриманого 04.03.2026 року в районі м. Слов’янськ Донецької області
Жежер Олексій Іванович
12.06.1978 - 08.03.2026
Головний сержант, старший майстер відділення інженерних боєприпасів інженерно-саперного взводу 1 батальйону безпілотних систем військової частини А7046 ЖЕЖЕР Олексій Іванович на псевдо «Добрий» загинув 8 березня 2026 року внаслідок поранення отриманого 04.03.2026 року в районі м. Слов’янськ Донецької області.
Жежер Олексій Іванович народився 12 червня 1978 року в селі Валява Черкаської області. У 1993 році закінчив 9 класів Валявської середньої школи. У 1995 році здобув спеціальність кваліфікованого робітника — плиточника-облицювальника, ліпника в Городищенському професійно-технічному училищі №14.
З 1996 по 1997 рік проходив строкову військову службу, після завершення якої отримав військове звання старшина (головний сержант).
У 1999 році одружився, а в 2003 році разом із родиною переїхав до міста Сміла.
Він виховав двох прекрасних дітей, якими безмежно пишався:
— сина, військового, який підписав контракт ще до початку повномасштабного вторгнення. З 2022 року захищав Україну, є офіцером, учасником бойових дій, кавалером почесного нагрудного знака Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест “Військова Честь”». Наразі займається громадською, волонтерською, військово-політичною та викладацькою діяльністю;
— доньку, студентку Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, яка активно займається культурною, громадською та волонтерською діяльністю.
У січні 2023 року Олексій Іванович добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України, попри наявність підстав для звільнення від служби та встановлену групу інвалідності. Служив на посаді старшого майстра відділення інженерних боєприпасів інженерно-саперного взводу 1 батальйону безпілотних систем військової частини А7046.
Брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Останні два роки виконував бойові (спеціальні) завдання в районі м. Слов’янськ Донецької області, де 4 березня 2026 року отримав важкі поранення. На жаль, 8 березня того ж року серце воїна зупинилося.
Олексій Іванович був дбайливим сім’янином, справжнім патріотом, відважним захисником, сильною, розумною, працьовитою і дуже доброю людиною. Саме тому бойові побратими дали йому позивний «Добрий», який точно передавав риси його характеру.
У вічній скорботі залишились дружина, син, донька.
Його загибель — ще одне болісне нагадування, якою дорогою ціною дається свобода і незалежність нашої держави.
Дякуємо воїнові за захист і за спокій у нашому місті!
Вічна пам’ять, вічна шана і слава!
Поховали Олексія Жежера на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).
За мужність, героїзм, успішне виконання бойових завдань Жежер Олексій Іванович був відзначений такими нагородами:
- почесна відзнака «Хрест 54 ОМБР»;
- почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест».
За високий патріотизм, відданість і вірність народу України, мужність і відвагу, проявлені при захисті незалежності та відстоюванні територіальної цілісності нашої держави під час широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України присвоєно звання «Почесний громадянин міста Сміла» (посмертно).