Великий Руслан Володимирович
06.02.1996 - 11.05.2022
Старший сержант Великий Руслан Володимирович загинув 11 травня 2022 року виконуючи бойове завдання, проявивши мужність і вірність військовій присязі в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області.
Руслан Великий народився 6 лютого 1996 року в селі Костянтинівка Смілянського району Черкаської області.
Початкову освіту здобував у Костянтинівській ЗОШ І–ІІІ ступенів (1–5 класи), згодом навчався у Смілянській загальноосвітній школі №10. Після школи отримав спеціальність кухаря-офіціанта. Працював кухарем у ресторанах «Сміла» та «Анні».
У 2018 році за власним бажанням був призваний до армії. Руслан прийняв для себе важливе рішення стати прикордонником. Майже одразу підписав контракт і проходив службу на Львівщині. У 2021 році звільнився зі служби, планував продовжити її вже в рідному місті.
З початком повномасштабного вторгнення вступив до місцевої територіальної оборони. Коли отримав повістку без вагань прибув до військкомату. Ще раніше Руслан виявляв бажання служити в зоні проведення АТО, однак тоді був потрібен у підрозділах охорони кордону.
07 квітня 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Службу проходив у м. Краматорськ у військовій частині 2382, 11-тій протитанковій комендатурі швидкого реагування. Обіймав посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1-ї категорії - старшого кухара відділення забезпечення.
Руслан був доброю, щирою та чуйною людиною. Завжди допомагав рідним, підтримував сусідів похилого віку, ніколи не дозволяв скривдити ні себе, ні близьких. Цілеспрямований, вольовий, свободолюбивий — якщо приймав рішення, переконати його було майже неможливо.
Любив тварин, мав багато друзів, чудово готував. Усе робив під музику — це була його звичка і частина характеру. Вільний час проводив із друзями або за комп’ютерними іграми. Мав захоплення риболовлею, особливо зимовою, та збирався на неї щоразу, коли тільки випадала нагода. Любив виїжджати з друзями по гриби, на природу, готувати рибу й смажити шашлики.
Руслан планував створити сім’ю, мав дівчину, однак одружитися не встиг.
У нього залишилися мати — Беднарська Ірина Леонідівна та бабуся — Велика Лідія Миколаївна.
Похований на Алеї Слави Загреблянського кладовища.
За високий патріотизм, відданість і вірність народу України, мужність і відвагу, проявлені при захисті незалежності та відстоюванні територіальної цілісності нашої держави під час широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України присвоєно звання «Почесний громадянин міста Сміла» (посмертно).