Солдат, номер обслуги 3 відділення 2 зенітного ракетного взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону в/ч Збройних Сил України ХІДЬКО Сергій Миколайович помер 2 грудня 2025 року від поранення, отриманого 13 листопада під час атаки ворожого FPV-дрона у Краматорському районі на Донеччині. Він виконував бойове завдання, захищаючи Україну.

Сергій Хідько народився 15 липня 1970 року в селі Сунки Смілянського району. Навчався в місцевій школі, згодом здобув професію фрезерувальника в училищі № 5 (нині ДНЗ «Смілянське ЦППРК»). Працював на радіоприладному заводі, звідки був призваний на строкову службу. Після армії повернувся на завод, де працював водієм. Коли підприємство почало занепадати, у 1997 році звільнився і працював там, де були можливості: на будівництві, водієм міжміських маршрутів до Києва, Вінниці, Харкова, займався підприємницькою діяльністю. У 2013 році почав працювати на Смілянському ливарному заводі.

З початком повномасштабного вторгнення Сергій не вагався — у перші дні березня прийшов до військкомату. Коли почув, що його поки не можуть призвати, пішов до тероборони. Він щиро переживав, що не на фронті, що не боронить Україну пліч-о-пліч з іншими. У грудні 2022 року його мобілізували, і відтоді він ніс військову службу.

Сергій був добрим, турботливим батьком і люблячим чоловіком. Разом із сином вони часто влаштовували теплі сюрпризи для дружини. Він любив тихий спокій природи, лісові стежки, які знав напам’ять, полюбляв збирати гриби. Захоплювався бджільництвом навіть на передовій, у 2023–2024 роках біля Роботиного, він доглядав покинуті вулики.

Ще зі шкільних років щиро любив українську історію і часто повторював, що Україна виборює своє майбутнє, а ворог намагається відібрати в неї все.

Сергій Хідько назавжди залишиться у пам’яті рідних, побратимів і всіх, хто знав його світлу та добру душу.

Вічна пам’ять полеглому Герою !

Поховали Сергія Хідька на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).