Майже чотирнадцять місяців його доля залишалася невідомою. Рідні чекали, молилися, сподівалися на диво. Та дива не сталося… Сьогодні сміляни віддали шану та провели його в останню земну дорогу.

Богдан Івлєв народився 8 листопада 1976 року у місті П’ятихатки Дніпропетровської області. Дитячі та шкільні роки провів у місті Гагри (Грузія), де проживав і навчався до 1992 року. Після початку грузинсько-абхазької війни був змушений разом із родиною переїхати до міста Сміла — на батьківщину своєї матері.

У Смілі здобув професійну освіту у Смілянському центрі професійної підготовки та перепідготовки робітничих кадрів, опанував професію токаря. Працював на радіоприладному заводі. Був працьовитою, відповідальною та щирою людиною. Найбільшою його гордістю і сенсом життя були діти, яких він безмежно любив і про яких завжди дбав.

З перших днів повномасштабної війни став до лав територіальної оборони, а згодом був призваний на військову службу до 48 десантно-штурмового полку. Проходив військове навчання у Франції. Служив старшим водієм 3 штурмової роти військової частини Збройних Сил України. За мужність, відданість службі та захист України 25 червня 2024 року був нагороджений відзнакою «Золотий Хрест» та медаллю ветерана війни. За роки служби побував там, де було найважче.

Богдан Івлєв загинув 27 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання у Волноваському районі Донецької області. Останній бій став для нього фатальним.

Його життєвий шлях — це історія людини праці, батька і воїна, який у найважчий для країни час став на її захист.

Висловлюємо щирі співчуття родині Героя від усієї громади. Світла пам’ять про Богдана Івлєва назавжди залишиться у серцях рідних, побратимів і всіх, хто його знав.

Поховали Богдана Івлєва на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).