У четверту річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну, коли наша держава відзначає також Національний день молитви, біля Стіни пам?яті та шани землякам, які загинули за Україну в російсько-українській війні, зібралися представники влади, духовенства та громадськості, щоб схилити голови у глибокій шані перед тими, хто віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави. Цей день став не лише спогадом про біль втрат, а й свідченням незламності українського народу.

Чотири роки великої війни стали випробуванням на міцність для кожного з нас. Та попри руйнування, тривоги й гіркі звістки з фронту, Україна вистояла. Вистояла завдяки мужності наших воїнів, які зі зброєю в руках стали на захист рідної землі. Вистояла завдяки матерям і батькам, які виховали справжніх героїв. Вистояла завдяки єдності мільйонів українців, що допомагають, підтримують, вірять.

У цей день спільної молитви біля Стіни пам’яті лунали слова вдячності за нашу державу, за її захисників і за мир. У тиші цієї молитви — вдячність кожному, хто поклав своє життя за Україну. У ній — біль родин, які втратили найдорожчих. І водночас — непохитна віра в те, що жертва наших Героїв не була марною.

Стійкість українського народу — це не лише про здатність боротися. Це про вміння залишатися людьми навіть у найтемніші часи. Це про любов до своєї землі, мови, культури. Про готовність захищати свободу, гідність і право жити у власній незалежній державі.

Пам’ять про полеглих воїнів назавжди залишиться в наших серцях. Вони стали символом мужності й самопожертви, прикладом для майбутніх поколінь. І поки ми пам’ятаємо — вони живуть. У наших молитвах, у наших справах, у нашій боротьбі за мирне й вільне майбутнє України.